Вулиця Олександра Невського розповідає: «Головний символ православної віри Мелітополя (Собор Олександра Невського)»

Продовжуємо нашу подорож вулицею Олексанра Невського розповіддю про Собор святого благовірного князя Олександра Невського — головний храм Мелітополя.

У 1884 році євпаторійський міщанин Аверік Хлєбніков побудував на місці нинішнього собору вірмено-григоріанську церкву. Після революції церква була закрита, у 1930 році в будівлі розмістилася молочна дослідна лабораторія.

У 1941 році, після окупації Мелітополя нацистськими військами, в будівлі знову був відкритий храм, цього разу православний. Він був названий Олександро-Невським собором, ймовірно, в пам’ять про Олександро-Невський собор, який до середини 1930-х років діяв на Ринковій площі (нині — площа Революції) за 300 метрах на південь, але був зруйнований в безбожну п’ятирічку 1932–1941 років.

З точки зору радянської влади, собор, відкритий при німцях, займав своє приміщення незаконно. Влітку 1946 року міськвиконком спробував його виселити, однак собору вдалося утримати свою будівлю.

До 1973 року Олександро-Невський собор залишився єдиним працюючим храмом у Мелітополі.

У 2003–2004 роках собор був капітально реконструйований. Від старої будівлі залишився тільки корпус, стіни були розписані новими фресками, змінений іконостас, під підлогою була сконструйована система опалення, над вівтарем споруджений додатковий купол, змінена форма старих куполів, доданий один поверх у дзвіниці.

Цікаві факти. Ієрей Геннадій Тюрін і диякон Микола Федоров, службовці Олександро-Невського собора, виконали ролі священиків у фільмі «Тарас Бульба» (2009р.).

Хор «Преображення», що діє при соборі, — переможець міжнародного фестивалю церковної музики (Польща, 2008).

Залишайтеся з нами, щоб у наступній подорожі дізнатися, де були “залізні” лавки купця Топерверха.