Дедалі частіше можна почути, що культура зараз не на часі… Що наразі є сфери, які потребують уваги і підтримки набагато більше…
Але за час війни ми неодноразово переконувались, що культура – це зброя. Духовна зброя народу. Кожен народ, який має власну мову, цінності, ментальність, мистецтво, яке притаманне лише йому – має власне обличчя.
Протягом 300 років українська культура була другим фронтом війни. Багато років загарбники, які приходили на нашу землю в першу чергу намагались знищити все українське, що уособлює нас як самобутніх та неповторних у світі – як Українців.
Наразі окупант робить те саме, що і багато років тому протягом багатьох років існування нашої нації – знищує те, що нас визначає і відрізняє – культуру. І якщо сьогодні ми дозволимо собі занедбати, припинити розвивати та втратити цінності та здобутки, які нам попри усі нищення та намагання стерти та поглинути нашу культуру, передали наші пращури, то ЗА ЩО МИ СЬОГОДНІ ВОЮЄМО?
ТАК ВСЕ Ж ТАКИ, НА ЧАСІ?
