Продовжуємо нашу подорож вулицею Олексанра Невського розповіддю про двоповерховий будинок, де на початку ХХ ст. розташовувалися «залізні» лавки Топерверха (залізні вироби, предмети, товари — продавалися замки, гаки, скоби тощо).
Купець Веніамін Вульфович Топерверх після виборів 1873 року обіймав посаду «гласного» Мелітопольської міської думи другого розряду (за майновим цензом – заможний містянин), входив до керівництва Міського банку (1875 р., одна з перших фінансових установ у місті).
Родина Топерверхів була досить багата: володіла земельними ділянками: трьома маєтками — на Харківській вулиці та частиною спільного володіння — на Вокзальній. Четверту ділянку — на Маріїнській, 40 — місто викупило під будівництво міської лікарні. За багаторічну громадську діяльність Веніамін був нагороджений срібною медаллю (1892 р.).
Син Веніаміна, Борис (1867-1920), також займався торговим промислом, але на відміну від свого батька торгував бакалією. Борис Веніамінович був скарбником мелітопольської синагоги і, як домовласник, входив у число 500 найбагатших людей повіту (1912).
Будівлю для «залізного» промислу Веніамін Топерверх побудував у кінці 70-х років ХІХ ст. – це один із найстаріших будинків міста! На той момент це був найдовший будинок у Мелітополі.
У радянський час тут розташовувалося спеціалізоване професійно-технічне училище №18. Цей навчальний заклад готував штукатурів, монтажників, електриків та автослюсарів, але на початку 2000-х років училище було реорганізовано в рамках реформи профтехосвіти і його площі віддали філії університета «Україна». Згодом будівля стала комерційною.
😉 Нашу подорож вулицею Олександра Невського завершено, з наступних випусків Ви дізнаєтеся про пам’ятні місця вулиці Гетьмана Сагайдачного. Залишайтеся з нами.