(14.(26).07.1898 — 23.06.1980)
Графік, живописець, скульптор, театральний художник. Народився в Мелітополі. Навчався у Київському художньому училищі у Григорія Дядченка, Фотія Красицького й Івана Селезньова (1912-1917) й у студії Олександри Екстер (1917-1918). 1918 року був одним із організаторів Художньої секції Культур-Ліґи в Києві. На початку 1919 року разом із Елем Лисицьким та Ісахаром-Бером Рибаком був учасником творчої групи на дачі Культур-Ліґи в Пущі-Водиці, де створив серію ілюстрацій до Книги Рут. 1920 року розробив ескізи костюмів для вистави Театральної студії Культур-Ліґи «Шабсай Цві» (за п’єсою Шолома Аша), що залишилася незреалізованою. Того ж року взяв участь у 1-й єврейській художній виставці в Києві, зорганізованій Культур-Ліґою. В 1922-1924 рр. – член Художньої секції Культур-Ліґи в Москві. Від середини 1920-х років – член Товариства станковістів. У перші роки творчості Тишлер акцентував увагу на рисах експресіонізму у своїх театральних роботах, які були характерні цьому періоду: підкреслена химерність, нерідко довільність сценічних образів.
Від кінця 1920-х рр. працював як театральний художник у єврейських, російських і ромських театрах країни. Ім’я в царині сценографії йому здобуло оформлення вистави за «Овечою криницею» Лопе де Веги в Білоруському державному єврейському театрі в Мінську (1927). Багато працював над оформленням вистав за творами Шекспіра; оформив, зокрема, постановку Леся Курбаса «Король Лір» в Державному єврейському театрі в Москві (1935). Він створював образи сценічного характеру, в яких проглядалась напружена емоційність та риси експресії, які могли б облаштувати народний театр. У післявоєнні роки риси зрілого Тишлера по різному трансформувалися в постановках радянської і сучасної зарубіжної драматургії.
У 1920-х роках брав участь у міжнародних виставках у Дрездені, Венеції, Харбіні. З кінця 1930-х років зосереджується на роботі для театру й майже не експонує своїх творів. Від середини 1940-х років Тишлер пише серії натюрмортів-портретів. У 1950-х роках звернувся до дерев’яної скульптури. дин з улюблених образів Тишлера – жінка, що несе на голові певну конструкцію чи споруду – свічки, будинок, корабель, місто. В графіці, як і в живописі Олександра Тишлера, конкретні предмети перетворють в символи які в свою чергу набували графічності.
Помер Олександр Тишлер в Москві. Похований на Ново-Кунцевському кладовищі.
В Мелітопольському краєзнавчому музеї представлена маленька часточка його творчої спадщини: графічні роботи, живопис і невелика експозиція особистих речей. Щороку до дня народження митця проводяться виставки його робіт з фондового зібрання музею.
В 2016 році одна з вулиць Мелітополя отримала нову назву – Олександра Тишлера.