Замість мімоз: 10 романів найкращих сучасних письменниць

Нерідко трапляється, що внесок жінок у політику, культуру та науку залишається недооціненним. 8 лютого 2018 року Верховною Радою України було затверджено список визначних дат 2018 року, в тому числі ювілеїв видатних людей. Жінок серед них не буде й двох десятків. Так відбувається не тільки у нас — це загальна тенденція. Але її можна і треба змінити. Британське видання The Guardian дає рекомендації щодо творів найвизначніших сучасних письменниць.

Золотая тетрадь

Доріс Лессінг, «Амфора»

  • 1.png

Доріс Лессінг (1919 — 2013) — лауреатка Нобелівської премії 2007 року. Її дитинство та юність пройшли у Персії та Зімбабве. Складна культурна та суспільна складова її життя у ці роки сформувала її унікальний письменницький стиль. Радимо розпочати знайомство з її творчістю з книги «Золотий щоденник». Британський письменник Роберт Маккрам так відгукнувся про цей твір: «Це один з ключових текстів про жіночий рух 1960-х років, історія розлученої жінки, матері у пошуках власної та політичної ідентичності. Книга і зараз залишається сміливим та сильним твором».

Кохана

Тоні Моррісон, «Фабула»

  • 2.png

Тоні Моррісон отримала Нобелівську премію з літератури у 1993 році і є однією з найпопулярніших письменниць, її твори обов’язкові до вивчення у більшості навчальних закладів світу. Антонія Сюзен Байетт, володарка Букерівської премії, говорить, що роман Моррісон «Кохана» про долю чорної невільниці — «розповідь про страждання тих, кого невимовні тортури змушують перетворити материнську любов на вбивство — і в даному випадку це не алегорія. Сильний, людяний, захоплюючий твір».

Чарівник Земномор`я

Урсула Ле Гуїн, «КМ-Букс»

  • 3.png

22 січня 2018 року Урсули ЛеГуїн не стало. Талановита письменниця надихнула не одне покоління своїми неймовірними творами у жанрі наукової фантастики та фентезі, здобувши престижні премії  (Г’юго, Неб’юла, Локус). «Хроніки Земномор’я» — цикл романів, які любителі фентезі називають навіть кращими за твори Толкіена, для багатьох поціновувачів таланту ЛеГуїн ці книжки є «особистою біблією», яка вчить про життя, смерть, гідність, любов.

Місіс Делловей

Вірджинія Вулф, «Komubook»

  • 4.png

Твори Вірджинії Вулф — це мастрід для будь-кого, хто вважає себе освіченою людиною. Якщо вас лякає термін «потік свідомості» або ви з тих, хто не впорався з «Уліссом» Джойса, якого вважають «найближчим літературним родичем» Вулф, то знайте: твори Вулф не мають нічого спільного з в`язкою каламуттю, яку прийнято чомусь називати «потоком свідомості», а Джойс їй родич дуже далекий. Проза Вулф — яскрава, рельєфна, швидка, всепроникна. Сам сюжет вкладеться в одну фразу: чудового червневого дня Кларіса Делловей розмірковує, чому вийшла заміж за статечного Річарда, а не за екстравагантного Пітера. Сюжет — сюжетом, а книга — це три окремих складних, таких схожих на наші життя. Три життя та одна смерть. Один з найкращих англомовних романів за версією Time, який надихнув володаря Пулітцерівської премії Майкла Каннінгема на написання не менш блискучого роману «Години». Це перше видання роману “Місіс Делловей” українською мовою.

Час зірки

Кларісе Ліспектор, «Видавництво Анетти Антоненко»

  • 5.jpg

Твори Кларісе Ліспектор, бразильської письменниці українсько-єврейського походження, фігурують у програмах усіх гуманітарних факультетів світу. Ліспектор — це унікальний, магічний стиль оповідання, який не сплутаєш ні з яким іншим. Одна з найвизначніших її книжок — збірка «Сімейні узи», яка нещодавно вийшла у «Видавництві Анетти Антоненко», — всебічне висвітлення проблем сучасних жінок. Проте не менш знаним є і її роман «Час зірки» про коротке життя бідної дівчини, про ефемерне буття кожного з нас, у якому ми не завжди маємо насолоду і не завжди знаходимо сенс.

Американха

Чімаманда Нгозі Адічі, «Фантом-пресс»

  • 6.png

Нігерійську письменницю Чімаманду Нгозі Адічі називають найвидатнішою з «низки критично налаштованих молодих англомовних авторів, яким вдалося привернути увагу нового покоління читачів до африканської літератури». Авторка отримала безліч літературних премій, була у короткому списку Букерівської премії. Її роман «Американха» — про реалії сучасного світу, у якому кохання можливе крізь відстань, кордони, закони, часові пояси та стереотипи, яких ще у наших суспільствах — безліч. Чімаманда Нгозі Адічі також знана завдяки пристрасній промові на конференції TEDx «We should all be feminists» (Ми всі маємо бути феміністками), яку Бейонсе використала для своєї пісні «Flawless».

Оповідь служниці

Маргарет Етвуд, «Клуб сімейного дозвілля»

  • 7.png

Роман був відзначений кількома престижними літературними нагородами, його автор Маргарет Етвуд отримала Букерівську премію, але у 1985 році читачі сприйняли його сюжет як цілком фантастичний. А успіх однойменного серіалу, що вийшов на екрани минулого року, довів, що наразі тема досить актуальна. Кілька десятиліть промайнуло, проте наступ на репродуктивні права жінок, якому всі ми свідки, говорить про те, що іноді погані сни можуть стати дійсністю. В одному з інтерв’ю авторка Маргарет Етвуд розповідала про процес написання книги: «Коли я розмірковувала, який з тоталітарних режимів можливий в Америці, то, звичайно, це не був би комунізм. Це була б така теократія, як у XVII столітті, коли повбивали усіх тих жінок, звинувачених у чаклунстві у Салемі. Коли я написала роман, мені казали: «Ну, тут у нас в Америці таке ніколи не станеться. І знаєте, зараз таку думку я чую все рідше».

Білі зуби

Зеді Сміт, «Клуб сімейного дозвілля»

  • 8.png

Зеді Сміт стала неймовірно популярною одразу після публікації цього дебютного роману. З тих пір вона часто пише про полікультурний Лондон. «Білі зуби» — твір про людей різних рас та національностей, про кризи підліткового та середнього віку, нещасливе кохання, сімейні непорозуміння та інші атрибути звичайного людського життя — усе це гостро, з гумором та іронією.

Моя гениальная подруга

Елена Ферранте, «Синдбад»

  • 9.png

The Guardian радить інший роман загадкової італійської письменниці (до цих пір достеменно не відомо, хто саме пише під цим псевдонімом) — «Days of Abandonment», який було екранізовано в Італії у 2005 році. Пронизлива історія жінки, яку раптом покинув чоловік і яка пережила найглибший відчай, але зрозуміла, що біль втрати кохання не вартий втрати власної гідності. Проте чудовим є й роман «Моя геніальна подруга» про дружбу, суперництво та долю двох дуже різних дівчат, які стають дуже різними жінками.

Ночи в цирке

Анджела Картер, «Амфора»

  • 10.png

Анджела Картер — англійська письменниця та сценаристка, володарка літературної премії Сомерсета Моема, авторка творів з елементами фантастики, книжок для дітей та есе, розвиваючих ідеї фемінізму. У романі «Ночі в цирку» вона створила один з найяскравіших жіночих образів у англійській літературі ХХ століття — «Венеру» Софі Феверс, могутню богатиршу з лебединими крилами, яка розбиває серця і кличе за собою у турне по Транссибірській магістралі.

Джерело